Позитивна дисципліна: поради батькам

Дисципліна – це одна з форм навчання дитини. У свою чергу, позитивна дисципліна як один з підходів переслідує такі цілі:

• Захистити дитину від небезпеки.

• Допомогти дитині навчитись контролювати себе.

• Навчити дитину бути відповідальною.

• Допомогти дитині засвоїти справжні цінності.

​Батьки мають унікальний зв'язок зі своїми дітьми. Якщо ви дисциплінуєте дитину з повагою, а у своїх рішеннях і вчинках проявляєте послідовність і справедливість, то неодмінно досягнете стійких позитивних результатів.

Педіатри наполегливо не рекомендують застосовувати у ставленні до дітей фізичне покарання, навіть легенькі шльопанці.

Як правильно дисциплінувати дитину?

Кращий спосіб справитись із зухвалою поведінкою – запобігти їй. Однак будь-яка дитина здатна в певний момент повести себе неналежним чином. Коли це відбувається, вона повинна розглядати вжиті у ставленні до неї заходи дисципліни як прояв справедливості. Непослідовна дисципліна, що застосовується лише іноді, збиває дітей з пантелику.

Як батьки можуть навчити свою дитину добре поводитись?

• Систематично хваліть дитину й демонструйте їй свою любов.

• Визначте, яку поведінку можна проігнорувати.

• Плануйте перехід від одного заняття до іншого й розмовляйте про свої плани з дитиною, щоб вона заздалегідь знала, чого їй варто очікувати.

• Пропонуйте дитині обмежені й реалістичні варіанти вибору, які влаштовують вас (і не суперечать її інтересам).

• Приймайте її помилки.

• Будьте прикладом для наслідування.

​Ваша дитина повинна знати ваші вимоги, правила доброї поведінки та встановленіобмеження. Постійно нагадуйте їй про них. Обґрунтоване обмеження повинно:

• Відповідати віку дитини та її рівню розвитку.

• Допомагати дитині вчитись контролювати себе.

• Захищати вашу дитину й тих, хто її оточує.

• Пояснюватись простими словами.

• Запроваджуватись непохитно, шанобливо й доброзичливо.

​Як батьки повинні справлятись із поганою поведінкою дитини?

Стратегії дисципліни повинні залежати від віку вашої дитини, стадії її розвитку, особистісних особливостей і багатьох інших факторів. Ось кілька корисних стратегій.

А. Перенаправляйте дитину на інше заняття

• Перенаправлення з одного виду діяльності на інший добре діє у випадку з дітьми ясельного віку, а іноді і з дітьми старшого віку.

• При перенаправленні вашої дитини не забудьте пояснити їй, що для вас є неприйнятним в її поведінці або діях.

​Б. Використовуйте логічні наслідки поведінки

• Застосовуйте чіткі наслідки небажаної поведінки вашої дитини. Наприклад, якщо дитина дошкільного віку кидає їжу на підлогу, примусьте її допомогти вам навести порядок. Коли безлад буде ліквідовано, дія наслідків закінчиться.

• Коли неможливо застосувати чіткий наслідок, позбавляйте дитину привілеїв. З маленькими дітьми це необхідно робити відразу ж. Наприклад, дитину, яка грає дуже грубо, можна на деякий час відсадити грати на самоті.

​В. Дозволяйте дитині самій знайти рішення

• Пошук рішення проблеми допоможе вашій дитині дізнатись про наслідки її дій. Дозвольте їй самостійно подумати над тим, як виправити її погану поведінку і прийняти відповідне рішення, згідно з яким вона, швидше за все, й діятиме.

​Г. Використовуйте тайм-аути

• Тайм-аут – це один зі способів вивести дитину із проблемної ситуації, коли вона робить щось неприпустиме. При цьому її відправляють на нейтральну, «нудну» територію, наприклад, у кут кімнати без іграшок і телебачення та ігнорують, поки вона не заспокоїться. Цей спосіб найбільш доречний для дітей старше двох років.

​Як варто діяти батькам, коли дитина влаштовує істерику?

Істерики – нормальна частина розвитку дитини. Вони викликаються сильними негативнимиемоціями, які ваша дитина не вміє контролювати або висловлювати в іншій формі.

Ви можете попереджувати істерику такими способами:

• Хвалити дитину за добру поведінку.

• По можливості усувати причини істерики, наприклад, почуття голоду або перевтому.

• Відволікати дитину й перенаправляти на інші заняття.

• Учити дитину висловлювати свої почуття по-іншому («Ти гніваєшся?»).

​Тривалість і кількість істерик можна зменшити:

• Втручайтесь ще до того, як дитина повністю втратить контроль над собою.

• Розмовляйте спокійним тоном і визнайте її почуття. Наприклад: «Сердитись – це нормально, але ти не повинен битись».

• Допомагайте дитині вирішити проблему або побороти стан пригніченості й розчарування.

​Коли істерика трапляється:

• Ігноруйте істеричну поведінку.

• Спостерігайте за дитиною на відстані, щоб контролювати її безпеку. Прибирайте з її дороги предмети меблів, іграшки або інших дітей.

• Якщо ваша дитина настільки засмучена і втратила контроль над собою, що може нашкодити собі або іншим, ви повинні тримати її, використовуючи стільки сили, скільки буде необхідно. Робіть це обережно, щоб не заподіяти їй болю. У жодному разі не можна давати дитині шльопанці або використовувати інші види фізичного покарання.

• Коли істерика закінчиться, запропонуйте дитині випити склянку води або вмити обличчя.

• Переспрямуйте її на нове, цікаве заняття.