Позитивна дисципліна: поради батькам
Дисципліна – це одна з форм навчання дитини. У свою чергу, позитивна дисципліна як один з підходів переслідує такі цілі:
Захистити дитину від небезпеки.
Допомогти дитині навчитись контролювати себе.
Навчити дитину бути відповідальною.
Допомогти дитині засвоїти справжні цінності.
Батьки мають унікальний зв'язок зі своїми дітьми. Якщо ви дисциплінуєте дитину з повагою, а у своїх рішеннях і вчинках проявляєте послідовність і справедливість, то неодмінно досягнете стійких позитивних результатів.
Педіатри наполегливо не рекомендують застосовувати у ставленні до дітей фізичне покарання, навіть легенькі шльопанці.
Як правильно дисциплінувати дитину?
Кращий спосіб справитись із зухвалою поведінкою – запобігти їй. Однак будь-яка дитина здатна в певний момент повести себе неналежним чином. Коли це відбувається, вона повинна розглядати вжиті у ставленні до неї заходи дисципліни як прояв справедливості. Непослідовна дисципліна, що застосовується лише іноді, збиває дітей з пантелику.
Як батьки можуть навчити свою дитину добре поводитись?
Систематично хваліть дитину й демонструйте їй свою любов.
Визначте, яку поведінку можна проігнорувати.
Плануйте перехід від одного заняття до іншого й розмовляйте про свої плани з дитиною, щоб вона заздалегідь знала, чого їй варто очікувати.
Пропонуйте дитині обмежені й реалістичні варіанти вибору, які влаштовують вас (і не суперечать її інтересам).
Приймайте її помилки.
Будьте прикладом для наслідування.
Ваша дитина повинна знати ваші вимоги, правила доброї поведінки та встановленіобмеження. Постійно нагадуйте їй про них. Обґрунтоване обмеження повинно:
Відповідати віку дитини та її рівню розвитку.
Допомагати дитині вчитись контролювати себе.
Захищати вашу дитину й тих, хто її оточує.
Пояснюватись простими словами.
Запроваджуватись непохитно, шанобливо й доброзичливо.
Як батьки повинні справлятись із поганою поведінкою дитини?
Стратегії дисципліни повинні залежати від віку вашої дитини, стадії її розвитку, особистісних особливостей і багатьох інших факторів. Ось кілька корисних стратегій.
А. Перенаправляйте дитину на інше заняття
Перенаправлення з одного виду діяльності на інший добре діє у випадку з дітьми ясельного віку, а іноді і з дітьми старшого віку.
При перенаправленні вашої дитини не забудьте пояснити їй, що для вас є неприйнятним в її поведінці або діях.
Б. Використовуйте логічні наслідки поведінки
Застосовуйте чіткі наслідки небажаної поведінки вашої дитини. Наприклад, якщо дитина дошкільного віку кидає їжу на підлогу, примусьте її допомогти вам навести порядок. Коли безлад буде ліквідовано, дія наслідків закінчиться.
Коли неможливо застосувати чіткий наслідок, позбавляйте дитину привілеїв. З маленькими дітьми це необхідно робити відразу ж. Наприклад, дитину, яка грає дуже грубо, можна на деякий час відсадити грати на самоті.
В. Дозволяйте дитині самій знайти рішення
Пошук рішення проблеми допоможе вашій дитині дізнатись про наслідки її дій. Дозвольте їй самостійно подумати над тим, як виправити її погану поведінку і прийняти відповідне рішення, згідно з яким вона, швидше за все, й діятиме.
Г. Використовуйте тайм-аути
Тайм-аут – це один зі способів вивести дитину із проблемної ситуації, коли вона робить щось неприпустиме. При цьому її відправляють на нейтральну, «нудну» територію, наприклад, у кут кімнати без іграшок і телебачення та ігнорують, поки вона не заспокоїться. Цей спосіб найбільш доречний для дітей старше двох років.
Як варто діяти батькам, коли дитина влаштовує істерику?
Істерики – нормальна частина розвитку дитини. Вони викликаються сильними негативнимиемоціями, які ваша дитина не вміє контролювати або висловлювати в іншій формі.
Ви можете попереджувати істерику такими способами:
Хвалити дитину за добру поведінку.
По можливості усувати причини істерики, наприклад, почуття голоду або перевтому.
Відволікати дитину й перенаправляти на інші заняття.
Учити дитину висловлювати свої почуття по-іншому («Ти гніваєшся?»).
Тривалість і кількість істерик можна зменшити:
Втручайтесь ще до того, як дитина повністю втратить контроль над собою.
Розмовляйте спокійним тоном і визнайте її почуття. Наприклад: «Сердитись – це нормально, але ти не повинен битись».
Допомагайте дитині вирішити проблему або побороти стан пригніченості й розчарування.
Коли істерика трапляється:
Ігноруйте істеричну поведінку.
Спостерігайте за дитиною на відстані, щоб контролювати її безпеку. Прибирайте з її дороги предмети меблів, іграшки або інших дітей.
Якщо ваша дитина настільки засмучена і втратила контроль над собою, що може нашкодити собі або іншим, ви повинні тримати її, використовуючи стільки сили, скільки буде необхідно. Робіть це обережно, щоб не заподіяти їй болю. У жодному разі не можна давати дитині шльопанці або використовувати інші види фізичного покарання.
Коли істерика закінчиться, запропонуйте дитині випити склянку води або вмити обличчя.
Переспрямуйте її на нове, цікаве заняття.
